Свято 8 березня – як з'явився Міжнародний жіночий день і чому він потрібен в Україні

8 березня все ще сповнено тисячею й одним упередженням. Також щодо цієї події крутиться довкола різних питань. Чи потрібно це свято в Україні? А як його відзначати? Чи точно воно має відбуватися саме 8 березня?

На це та сотні інших запитань відповідає редакція сайту Pro Гроші.

Як все починалось

Головною преамбулою майбутнього свята стала демонстрація, що відбулася в Нью-Йорку у 1908 році. Тоді 15 тисяч жінок вийшли на вулиці, аби висунути свої вимоги щодо скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати та права голосу.

1910 року в Копенгагені відбулася Міжнародна соціалістична конференція. Тоді німецька соціалістка та діячка Клара Цеткін запропонувала започаткувати Міжнародний день боротьби за права жінок. Свято було ухвалене без фіксованої дати. Проте понад 100 учасниць із 17 країн вирішили щороку саме в березні відзначати Міжнародний жіночий день.

Вже через рік, у 1911 році, його вперше відзначили у чотирьох країнах:

• Німецькій імперії;
• Австро-Угорщині;
• Швейцарії;
• Данії.

Але відбувалося це святкування у різні дати.

Звідки тоді виникло саме 8 березня

Чимало джерел, зокрема Вікіпедія, повідомляють, що саме 8 березня 1908 року в Нью-Йорку відбулася демонстрація "соціалістичних жінок". Інші ж ресурси стверджують, що правильна дата – 28 лютого. А Клара Цеткін не пропонувала чіткої дати для свята.

Тому багато хто вважає, що дата 8 березня прийшла з Росії. Бо саме там 8 березня 1917 року у Петрограді пройшла акція з гаслом "хліба і миру".

Майже через півстоліття – 1977 року – Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам – учасницям організації оголосити 8 березня Днем Організації Об'єднаних Націй для прав жінок в усьому світі. Тому наразі саме цей день є офіційним святом.

З нагоди цього дня Міжнародний комітет Червоного Хреста з 2010 року проводить заходи, що привертають увагу до проблем, від яких потерпають жінки. Наприклад, у 2017 році офіційною темою було "Жінки в мінливому світі праці: планета 50-50 до 2030 року". Тобто йшлося про рівні права, обов'язки та можливості для жінок і чоловіків у професійній галузі.

"Традиції" свята

Виникає логічне питання – якщо ж мова йде про незалежних і сильних жінок, то до чого тут краса та весна? Чому жінок називають окрасою колективу та бажають їм бути жіночними? Чому дарують квіти? Адже це зовсім не пов'язано з 8 березня.

До 1965 року 8 березня був звичайним робочим днем. Але у травні 1965 року його вперше оголосили вихідним. З цього все і починається.

Саме тоді ідея 8 березня почала "трансформуватися", Тоді відбулася "історія становлення свята жіночності і краси", як написав у своїй роботі "Контрреволюційне жіноцтво. Як 8 березня на один рік вихідним стало" співробітник Інституту історії України НАН України та дослідник історії радянської України Генній Єфімов.

Хоча це була не перша подібна зміна. "Радянська більшовицька пропаганда використала рух за емансипацію жінок у світі для посилення мобілізації жінок на важкі промислові та сільськогосподарські виробництва", – пише Український інститут національної пам'яті.

Проте згодом та сама радянська влада перетворила пам'ятну та важливу дату на свято квітів і застіль на честь жіночої вроди. Замість маршів тепер жінкам дарувалися "стереотипно жіночі" подарунки разом з привітанням та побажаннями бути "найгарнішою". Тому повернення до початкового варіанту якраз є виходом з цього радянського минулого.

Фемінізм в Україні

Феміністичний рух розвивався в Україні водночас зі світовим – кінець XIX—XX століття. Серед активісток цього руху чимало імен. Проте іконами українського фемінізму можна сміливо вважатися Олену Пчілку, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Наталію Кобринську, Мілену Рудницьку тощо.

Але якщо казати про сьогодення, то наразі питання рівності стоїть досить гостро в українському суспільстві. Це пов'язано, у першу чергу, з повномасштабним вторгненням. Наразі кількість жінок-військовослужбовиць неймовірна висока та продовжує зростати. Тому питання рівних прав та обов'язків неймовірно актуальне.

У суспільстві постійно виникають проблеми домагань на службі, відсутність жіночої форми, різні упередження тощо. Крім того, вони можуть стосуватися не тільки військовослужбовиці, а волонтерок, медсестер, лікарок тощо. Всіх жінок, які наразі захищають незалежність і суверенність України.

Крім того, жертвами сексуального насилля (теж якраз через повномасштабну війну) стають переважно жінки. Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на Офіс генерального прокурора. Російські злочинці скоїли сексуальне насилля проти 79 чоловіків і 146 жінок (йдеться про зафіксовані випадки). Щодо неповнолітніх – зафіксовано 13 (12 дівчат та 1 хлопець).

Дослідження "Домашнє насильство в Україні: реагування в умовах війни" свідчить про те, що за січень-травень 2021 року більшість жертв домашнього насилля жінки – 83,8%. Через рік – січень-травень 2022 року – картина не сильно зазнала змін, адже 83% жінок є жертвами подібного типу насилля.

"З 2 156 проаналізованих справ виявлено, що чоловіки у 52% виступали кривдниками щодо дружини/співмешканки. Натомість жінки виступали кривдницями лише в 6% справ", – йдеться у матеріалі. Особливо це наочно цю статистку демонструють графіки.

Платформа відкритих даних Опендатабот посилається на Єдиний реєстр боржників, де вказано, що лише 8% жінок є боржниками по аліментах. Тобто цей великий відсоток боржників складають саме чоловіки. Станом на 20 грудня 2023 року боржників серед чоловіків – 174 008 осіб.

Також жінки зіштовхуються з кар'єрними обмеженнями (скляна стеля), нерівним розподілом домашніх обов'язків та іншими проблемами. Україна рухається вперед, впроваджуючи у суспільстві ті зміни, які будуть корисні жінкам. Але говорити про справжнє рівноправ'я, звісно, ще дуже зарано.

Раніше ми вже розповідали, які імена ми знаємо через повномасштабне вторгнення. Також ми розповідали про фільми про російсько-українську війну.